accusative |з kju:zotiv] грам. 1. п знахідний відмінок; 2. adj знахідний. accusatorial |2,Куц:22 to:rial] adj юр. що стосується обвинувачення. accusatory |» kju:zoteri] adj обвинувальний; що містить (у собі) обвинувачення. accuse [9’kju:z] у 1) обвинувачувати, звинувачувати (у чомусь -- об); пред'являти обвинувачення; 2) розкривати, викривати. accused [o’kju:zd} 1. т 1) обвинувачений; підсудний; 2) (the ~) обвинувачені; підсудні; 2. adj обвинувачуваний
Балла EN-UA 1996
стосується обвинувачення. accusatory |» kju:zoteri] adj обвинувальний; що містить (у собі) обвинувачення. accuse [9’kju:z] у 1) обвинувачувати, звинувачувати (у чомусь -- об); пред'являти обвинувачення; 2) розкривати, викривати. accused [o’kju:zd} 1. т 1) обвинувачений; підсудний; 2) (the ~) обвинувачені; підсудні; 2. adj обвинувачуваний (у злочині). accuser |о "Куіц:72) п 1) юр. обвинувач; 2) скаржник. accustom [9’kastam] у привчати; to ~ oneself привчатися,
Балла EN-UA 1996
обвинувачувати, звинувачувати (у чомусь -- об); пред'являти обвинувачення; 2) розкривати, викривати. accused [o’kju:zd} 1. т 1) обвинувачений; підсудний; 2) (the ~) обвинувачені; підсудні; 2. adj обвинувачуваний (у злочині). accuser |о "Куіц:72) п 1) юр. обвинувач; 2) скаржник. accustom [9’kastam] у привчати; to ~ oneself привчатися, звикати. accustomed [o’kastomd] adj 1) звиклий; привчений, призвичаєний; to be - звикнути; he is ~ to getting up early
Балла EN-UA 1996
не знає, що не відає; ~ of the crime що нічого не знає про цей злочин; 5) нудний. witling [“witlm] п знев. дотепник. witness [‘witnis] І. п 1) очевидець (moe eye-~); 2) свідок (особл. в суді); for the crown (against the accused) свідок обвинувачення; subscribing ~ юр. свідок при складанні документа (заповіту); - for the defence (for the prisопег) свідок захисту; false ~ лжесвідок; to call (to take) to - викликати як свідка; брати за свідка; 3)
винити ( когось у чомусь ) to accuse ( of ), to blame ( for ).
Новий українсько-англійський словник
звинувачувати, звинуватити to accuse ( of ), to blame ( for ), to charge ( with ). ПРИМІТКА: Українському дієслову звинувачувати, обвинувачувати в англійській мові відпов
Новий українсько-англійський словник
інкримінувати to incriminate, to accuse ( of ), to charge ( with ), to criminate.
Українсько-англійський словник
of lying; точи́ти брехню́ , to tell lies, to ply a lie; завдава́ти брехню́ , to accuse one of lying.
Українсько-англійський словник
вини́ти (-ню́, -ни́ш) I vt to accuse , blame, charge (with); вини́тися I vi to confess or admit one’s fault (guilt).
Українсько-англійський словник
complish; to prove, demonstrate, bear witness: оди́н на о́дного дока́зує , they accuse one another; || to reproach: він мені́ дока́зує, що я неві́рний , he reproaches me for being unfaithful.
Українсько-англійський словник ділової людини
винити дієсл. ( когось у чомусь ) to accuse ( of ), to blame ( for ).
Українсько-англійський словник ділової людини
докоряти дієсл. ( у ) to reproach smb ( with ), to reprove ( with ); ( обвинувачувати ) to accuse ( of ), to charge ( with ) ~ комусь у недбалості to reproach smb with neglect.
Українсько-англійський словник ділової людини
звинува||чувати, ~тити дієсл. to accuse ( of ), to blame ( for ), to charge ( with ). ПРИМІТКА: Українському дієслову звинувачувати, обвинувачувати в англійській мові відпов
Українсько-англійський словник з прав людини
засуджувати дієсл. = adjudicate; accuse ; charge; condemn; convict; • ~ на максимальний термін, передбачений законом = sentence to the statutory maximum term; • ~ на мінімал