condemn
C2 verb —

холостяк (парубок); 4) рідк. незаміжня жінка, дівчина, дівка. celibate II [‘selibeit] у церк. примушувати до безшлюбності, зв'язувати обітницею безшлюбності. cell [sel] 1. м 1) камера; відсік, секція; 2) камера у в'язниці; condemned - камера смертників; 3) мор. карцер; 4) келія; скит, обитель; монастир; 5) поет. могила; 6) чашечка, чарунка (в стільнику); 7) біол. клітина; 8) політ. осередок; 9) елемент; фотоелемент; І0) тех. датчик; 11) амер. резервний

вражати, зворушувати; 2) примушувати, силувати; 3) мед. викликати струс (мозку). concussion |Коп'Кліп| п 1) струс; пбштовх; ~ of the brain струс мозку; 2) контузія; 3) юр. присилування (do чогось); 4) заст. залякування. condemn [kan‘dem|] у 1) гудити; осуджувати; 2) засуджувати, визнавати винним; to ~ to death засудити до страти; to ~ to imprisonment засуджувати до ув'язнення; 3) (звич. pass.) бути приреченим: 4) бракувати, визнавати непридатним;

~ to imprisonment засуджувати до ув'язнення; 3) (звич. pass.) бути приреченим: 4) бракувати, визнавати непридатним; 5) конфіскувати; накладати арешт (на щось); 6) викривати, зраджувати; 7) наглухо забивати (двері тощо). condemnation [,kondem‘neijfn] п 1) осудження; засудження; 2) конфіскація; примусове відчуження. condemnatory [kon demnotorn] аа) юр. обвинувальний. condemned {kon’demd] adj 1) засуджений; ~ cell камера смертника; 2) забракований, визнаний

визнавати непридатним; 5) конфіскувати; накладати арешт (на щось); 6) викривати, зраджувати; 7) наглухо забивати (двері тощо). condemnation [,kondem‘neijfn] п 1) осудження; засудження; 2) конфіскація; примусове відчуження. condemnatory [kon demnotorn] аа) юр. обвинувальний. condemned {kon’demd] adj 1) засуджений; ~ cell камера смертника; 2) забракований, визнаний непридатним. condensable [kon’densobl] adj згущуваний; конденсбваний; що піддається зрідженню

(на щось); 6) викривати, зраджувати; 7) наглухо забивати (двері тощо). condemnation [,kondem‘neijfn] п 1) осудження; засудження; 2) конфіскація; примусове відчуження. condemnatory [kon demnotorn] аа) юр. обвинувальний. condemned {kon’demd] adj 1) засуджений; ~ cell камера смертника; 2) забракований, визнаний непридатним. condensable [kon’densobl] adj згущуваний; конденсбваний; що піддається зрідженню (згущенню). condensate [kon‘denseit] 1. п тех.

ложки через годину (щогодини); 2) з години на годину; в будь-який момент; постійно, весь час; to fear death - постійно боятися смерті. hour-plate [‘auspleit] п циферблат. house I [haus] п 1) будинок, дім; хата; будівля; condemned будинок на знесення; 2) житло; квартира; господа; to clean - амер. прибирати квартиру; навбдити порядок; to move ~ переїжджати, міняти квартиру; 3) нора; барліг; гніздо; 4) приміщення для тварини; клітка, вольєр(а); poultry

едньо, відразу після чогось; I’ll come ~ я скоро прийду; 3. прямо, відверто; to condemn smb ~ відверто засуджувати когось; 4. безпосередньо; ~ responsible безпосередньо відповідальний; he is ~ concerned це безпосередньо

wspaper article based on ~ газетна стаття, побудована на здогадках; we must not condemn him on mere ~ ми не повинні осуджувати його лише на підставі здогадок; our ~s were confirmed наші підозри виправдалися. USAGE: Suppo

бракувати 1 ( визнавати незадовільним ) to reject/to condemn as defective; to discard, to cast out.

засуджувати, засудити 1. ( ставитися негативно ) to blame, to censure, to reprobate, to dispraise; 2. юр. ( визнавати винним ) to condemn , to convict, to sentence.

to animadvert, to deprecate, to reprobate, to dispraise; 2. ( засуджувати ) to condemn , to convict, to sentence; ● не суди інших, не осудять і тебе judge not, that ye be not judged.

бракува́ти II // забракува́ти 1. ( визнавати незадовільним ) reject; condemn 2. ( викидати ) discard

вигна́нець (-нця) m , вигна́ниця (-ці) f exile (person), proscript, outlaw; вигна́ння n exile, expulsion, banishment: присуди́ти на вигна́ння , to condemn to exile; піти́ на вигна́ння , to go into exile.

засу́джувати (-жую, -уєш) I vt; засуди́ти (-уджу́, -у́диш) P vt to condemn , sentence, convict: засу́джувати на ка́торгу , to condemn to the galleys (hard labor); засу́джувати на ка́ру сме́рти [смерті] , to

обректи́ (-ечу́, -ече́ш) P vt : ( обріка́ти I ) Archaic to promise; to condemn ; обректи́ся P vi to vow.

бракувати 1 дієсл. ( визнавати незадовільним ) to reject/to condemn as defective; to discard, to cast out.