dominate
B2 verb — have control

аа) 1) панівний, основний, переважаючий, переважний; 2) правлячий, найвпливовіший; 3) панівний над місцевістю, що підноситься (височить) над (чимсь); 4) біол. домінантний; домінуючий, основний; - character основна ознака. dominate [‘domineit] v 1) панувати, володарювати; 2) домінувати, переважати; 3) стримувати, угамобвувати; 4) цілком поглинати, заволодівати; 5) височіти, панувати над місцевістю. domination [,domi‘neifn] п 1) панування; перевага;

владарювати to rule ( over ), to sway, to dominate ; ● розділяй та владарюй divide and rule.

домінувати 1. ( панувати, переважати ) to prevail, to predominate; 2. ( підноситися ) to dominate , to command.

натися ) to begin, to start; ( виникати ) to arise; 4. тж недок. (височіти ) to dominate , to tower ( above ), to rise ( above ); ● здійнявся регіт а roar of laughter broke out (rose); ● кінь здійнявся на диби the horse

домінува́ти 1. dominate , predominate ( над – over ) 2. ( переважати ) prevail

мажорува́ти // змажорува́ти 1. majorize, dominate ( by ) 2. ( містити в собі ) contain

панува́ти 1. ( переважати ) (pre) dominate 2. ( мати владу ) rule (over)

володарюва́ти (-рю́ю, -рю́єш) I vi to rule, dominate , reign, govern.

домінува́ти (-у́ю, -у́єш) I vt to dominate , lord over; доміньйо́н (-ну) m dominion.

звлада́ти (-да́ю, -а́єш) P vi, t to force, overpower, dominate , get the upper hand: він не мо́же з собо́ю звлада́ти , he cannot control himself (his passions).

владарю||вати, володарювати дієсл. to rule ( over ), to sway, to dominate ; ♦ розділяй та ~й divide and rule.