entitle
B2 verb — give right

[1n‘taioti] п 1) повнота; цілісність; 2) загальна м сума; 3) гор. спільне володіння нерухомим майном. entitative [‘entitotiv] adj філос. 1) що має реальне буття; об'єктивно існуючий; 2) що стосується буття (існування). entitle [in‘taitl] у 1) давати право; 2) давати заголовок; озаглавлювати; називати, давати назву; 3) уповноважувати; юр. давати право; 4) надавати (присвоювати) титул (звання); 5) титулувати, величати; 6) приписувати (комусь); ап

озаглавлювати; називати, давати назву; 3) уповноважувати; юр. давати право; 4) надавати (присвоювати) титул (звання); 5) титулувати, величати; 6) приписувати (комусь); ап opinion ~d to this author думка, яку приписують цьому автору. entitlement [1n‘taitImont] п 1) назва; 2) право (на допомогу тощо); належна (визначена) норма. entity Ц|епийи) м 1) філос. буття; 2) об'єктивне (реальне) існування; реальність; 3) те, що реально (об'єктивно) існує; 4) суть, сутність;

ɪmɘnɪ] n ( pl alimonies ) 1. виплата утримання розлученій дружині; аліменти; to entitle to ~ давати право на отримання аліментів; to provide one’s wife with ~ сплачувати дружині аліменти; to sue for ~ подавати в суд на а

озаглавлювати, озаглавити [давати, дати назву (заголовок)] to entitle , to intitule.

в interdiction of one’s rights; ● ~а людини human rights; ● давати комусь ~о to entitle a person; ● мати ~о to have the right; to be entitled; ● мати ~о на пенсію to have the right/to be entitled to a pension; ● позбавля

титулувати to title, to style, to dub, to give a title, to entitle.

за́голо́вок (-вка) 1. ( назва ) title ▪ дава́ти ~ to entitle 2. ( шапка ) head, header, heading; headline 3. ( завширшки у шпальту ) banner ~ підро́зділу = subhead(ing) ~ повідо́млення = (messa

ame, to call, to label ( with ), ( неправильну ) to misname, ( статті тощо ) to entitle ; ма́ти —у Х to be called X; під —ою entitled альтернати́вна ~ = ( комп. ) alias вну́трішня ~ = internal name ~ вхо́ду = ( до програ

назива́ти // назва́ти 1. ( давати назву ) name, call, denominate; ( статті тощо ) entitle 2. ( вводити означення ) define 3. ( посилатися ) call ( smth ), refer to ( as ) 4. ( позначати ) denote ( as, by )

упра́вни́ти (-ню, -ниш) P vt : упра́внювати (-нюю, -нюєш), управня́ти (-я́ю, -я́єш) I vt to authorize, empower, entitle.

и переважне ~о на покупку to preempt мати ~о (на) to have the right (to), to be entitled (to) мати ~о викупу (цінних паперів) to have an option of redemption мати ~о заявити про відвід арбітра to be entitled to challenge

уповноваж||увати, ~ити дієсл. to authorize ( to + inf. ), to empower ( to + inf. ), to entitle ( to + inf. ); ( тж. делегувати ) to delegate, to accredit.