indict
—

_—_[‘indikeita’daiogrem] п тех. індикаторна діаграма. indicatory Пп'ФКоко)гі| adj вказівний; що вказує (показує); здатний показувати. indicatrix | лп'Кеїтік5) п 1) мат. індикатриса; 2) характеристика. indices [‘indisi:z] p/ від index. indict I (in’dait] у юр. обвинувачувати на основі обвинувального акта; пред'являти обвинувачення; віддавати під суд (за -- for). indict П [in’dikt] у проголошувати, оголбшувати. indictable [1n’daitabl] аа) юр. що підлягає розглядові

| лп'Кеїтік5) п 1) мат. індикатриса; 2) характеристика. indices [‘indisi:z] p/ від index. indict I (in’dait] у юр. обвинувачувати на основі обвинувального акта; пред'являти обвинувачення; віддавати під суд (за -- for). indict П [in’dikt] у проголошувати, оголбшувати. indictable [1n’daitabl] аа) юр. що підлягає розглядові в суді. indictee [,1ndai‘ti:] п юр. обвинувачуваний; підсудний. indiction [in’dikjn] лм 1) nporonoшення, OFONOWeHHA, публічна

характеристика. indices [‘indisi:z] p/ від index. indict I (in’dait] у юр. обвинувачувати на основі обвинувального акта; пред'являти обвинувачення; віддавати під суд (за -- for). indict П [in’dikt] у проголошувати, оголбшувати. indictable [1n’daitabl] аа) юр. що підлягає розглядові в суді. indictee [,1ndai‘ti:] п юр. обвинувачуваний; підсудний. indiction [in’dikjn] лм 1) nporonoшення, OFONOWeHHA, публічна декларація; - of маг оголошення війни; 2) іст. розмір

юр. обвинувачувати на основі обвинувального акта; пред'являти обвинувачення; віддавати під суд (за -- for). indict П [in’dikt] у проголошувати, оголбшувати. indictable [1n’daitabl] аа) юр. що підлягає розглядові в суді. indictee [,1ndai‘ti:] п юр. обвинувачуваний; підсудний. indiction [in’dikjn] лм 1) nporonoшення, OFONOWeHHA, публічна декларація; - of маг оголошення війни; 2) іст. розмір податку на майно, який визначає римський імператор. indictment

пред'являти обвинувачення; віддавати під суд (за -- for). indict П [in’dikt] у проголошувати, оголбшувати. indictable [1n’daitabl] аа) юр. що підлягає розглядові в суді. indictee [,1ndai‘ti:] п юр. обвинувачуваний; підсудний. indiction [in’dikjn] лм 1) nporonoшення, OFONOWeHHA, публічна декларація; - of маг оголошення війни; 2) іст. розмір податку на майно, який визначає римський імператор. indictment [1n’daitmont] п юр. 1) обвинувальний акт; 2) вердикт

indictee [,1ndai‘ti:] п юр. обвинувачуваний; підсудний. indiction [in’dikjn] лм 1) nporonoшення, OFONOWeHHA, публічна декларація; - of маг оголошення війни; 2) іст. розмір податку на майно, який визначає римський імператор. indictment [1n’daitmont] п юр. 1) обвинувальний акт; 2) вердикт великого журі про притягнення до карної відповідальності і передачу справи в суд; 3) пред'явлення обвинувачення. indifference [in‘difr(9)ns] п 1) байдужість; індиферентність;

в навчання to apprentice; ● ~ в школу to put/to send to school; ● ~ під суд to indict ( for, on ); to take to court, to prosecute; 2. ( про присмак, запах ) to taste of, to smell of, to reek of; 3. мор. ( кінці, вірьовк

нглійській мові відповідають to blame, to accuse, to charge, to incriminate, to indict . Найбільш загальним словом є to blame. To accuse вказує на різкість та прямоту обвинувачення. To charge, to incriminate, to indict п

to accuse ( of ); to charge ( with ), to prosecute; to impeach ( of, with ); to indict , to incriminate; to inculpate, to tax ( with ); ● ~ в брехні to accuse of lying; ( прилюдно ) to give one the lie; ● ~ судовим поряд

urity ~вати в найми to let ~ти до школи to put/to send to school ~ти під суд to indict (for, on); to take to court, to prosecute чай ~є лимоном the tea tastes of lemon; ♦ щедра людина отримує більше, ніж ~є the generous

to accuse ( of ); to charge ( with ), to prosecute; to impeach ( of, with ); to indict , to incriminate; to inculpate, to tax ( with ) ~ачувати в брехні to accuse of lying; (прилюдно) to give smb the lie ~ачувати в злочи

обвинувачувати дієсл. = accuse of, charge with, prosecute; indict ; • ~ у злочинній бездіяльності = accuse of a criminal omission; • ~ у злочинній недбалості = accuse of a criminal negligence; • ~ у