jurisdiction
—

законний; правовий; ~ person юридична осбба; 2) судовий; ~ days дні засідання суду. juridically |дзио ‘ridikoli] adv 1) юридично, за закбном; 2) в судовбму порядку. jurisconsult [‘dzuoriskon, salt] » юрисконсульт, юрист. jurisdiction [,dzuoris’dik{n] м 1) судочинство; здійснення правосуддя; 2) юрисдикція; підсудність; підвідомчість; advisory - консультативна юрисдикція; Military - військова юрисдикція; domestic - внутрішня компетенція; want of ~ непідсудність,

підсудність; підвідомчість; advisory - консультативна юрисдикція; Military - військова юрисдикція; domestic - внутрішня компетенція; want of ~ непідсудність, некомпетентність; 3) сфера повноважень; підвідомча галузь (сфера). jurisdictional [,dzuoris‘dikfanl] аа) 1) підвідомчий; 2) підсудний. jurisprudence [‘d3zuoris,pru:dons] п 1) юриспруденція; правознавство; medical - судова медицина; 2) судова практика. jurisprudent [‘dzuoris,pru:dont] 1. п юрист, правознавець;

2) делікатес, що продається разом з посудом. territorial [{,teri’to:riol] 1. п солдат територіальної армії; 2. adj 1) територіальний; Т. Army (Force) територіальна армія; ~ department амер. військовий OKpyr метрополії; ~ jurisdiction юр. територіальна підсудність; ~ rights територіальні права; ~ waters територіальні води; 2) земельний; 3) місцевий; ~ industry місцева промисловість. territorialism [teri to:nalizm] п 1) влада земельних власників; 2) церк.

appellate [əˈpelɪt] a апеляційний; ~ court амер. апеляційний суд; ~ jurisdiction право вищого суду переглянути вирок нижчого суду.

ваний без участі присяжних; ~ court-martial амер. військ. дисциплінарний суд; ~ jurisdiction , proceedings спрощене/сумарне судочинство.

я (внески); ~ enlistment військ. добровільне зарахування на військову службу; ~ jurisdiction юр. добровільна підсудність; 2. що має свободу волі, що користується свободою вибору; man is a ~ agent людина має свободу волі;

віданн||я 1. knowledge; cognizance; 2. authority; юр. jurisdiction ; ● муніципальне ~ municipal authority; ● в моєму ~і within my province; ● знаходитися у ~і to be under the authority/ jurisdic

непідлеглий independent; not within the jurisdiction ( of ); ● ~ суду not triable by court.

непідсудний юр. not under the jurisdiction , non-jurisdictional.

непідле́глий 1. not subject ( to ) 2. ( офіційно ) not subject to the authority ( of ), beyond the jurisdiction ( of )

ордина́рій (-ія) m Ordinarius ( of a bishop ); ординарія́т [ординаріа́т] (-ту) m diocesan jurisdiction.

t the bar; підсу́дність (-ности [-ності]) f accusation, state of being accused; jurisdiction ; підсу́док (-дка) m juryman; assistant judge.

при́судник (-ка) m subject, one under the jurisdiction of another.