obedience
—

3) приховане значення, затаєний смисл; бу за змістом; 4) підтекст. implicit [1m‘plisit] adj 1) що мається на увазі, не висловлений прямо; ~ threat приходвана загроза; 2) безумовний; повний, цілковитий; беззастережний; ~ obedience повна (сліпа) noKOpa; 3) поет. складний, заплутаний. implicitly [1m ‘plisitli] adv 1) не прямо; 2) беззастережно, без вагань. implicitness [1m‘plisitnis] п 1) неясність; 2) беззастережність, повнота (віри тощо). implied

[‘nonni goufiabl] аа) фін. юр. 1) недійсний; 2) що He підлягає передачі; без права передачі. non-nuclear [non nju:khia] adj військ. неядерний; що не застосовує ядерної зброї; - country країна, що не має ядерної зброї. non-obedience [’nona’bi:djans] п непокобра, непокірність, непідкобрення. non-observance | попгб'7з:Угпя)| п недодержання (правил тощо); невиконання (наказу); порушення (закону тощо). non-official | попо'Б(2Ї) adj неофіційний; що не має

озлобляти; робити черствим (упертим, затятим) (когось). obdurately | обауигиП) adv 1) озлоблено; 2) уперто. obduration [,obdju тецп) п озлоблення; зачерствілість. obdure [9b’djus] див. obdurate II. Obed [‘oubed] п 4. ім'я Оубед. obedience [9’bi:djans] 1) слухняність, послущність; 2) покірність, покора; to show ~ бути слухняним; 3) церк. послух; 4) церк. лоно церкви; 5) сини церкви; паства; Ф іп - to згідно 3, відповідно до. obedient [a’bi:djant] adj 1) слухняний,

розщеплювати, PO3KOJIOBaTH; розділяти; 4) обдирати (кору). render | тепдо| 1. п 1) оплата, сплата; 2) буд. перший шар штукатурки; 2. у 1) віддавати належне; платити; відплачувати; to - good for evil платити добром за зло; to ~ obedience слухатися беззаперечно; 2) подавати, виставляти (рахунок); tO ~ a report подати звіт; 3) (mac ~ up) здавати; to ~ the town to the enemy здати місто ворогу; 4) віддавати, жертвувати; to ~ one’s life for one’s country віддати

неправоздатний для успадкування. unheroic | лпбітошК| adj 1) Hereроїчний, негербйський; 2) боягузливий, полохливий; малодушний, легкодухий. unhesitating {an heziteitin}] adj який не вагається; рішучий; ~ reply рішуча відповідь; ~ Obedience безумовна покора. unhesitatingly |лп'рехненнтіі) adv piшуче, без вагань. unhewn [‘an‘hju:n] adj 1) необроблений, неотесаний; 2) перен. грубий, невідшліфований. unhidden [‘an‘hidn] аа) несхований, неприхований; відкритий.

|лп'Куезіуопа| аа) 1) неопитаний, недопитаний; 2) безсумнівний; незаперечний; безперечний; the ~ masterpieces визнані шедеври. unquestioning [an‘kwestjanin] аа) 1) що He ставить запитань; 2) безсумнівний, безумовний; абсолютний; ~ obedience сліпа покора. unquiet | лп Ку аз»і) 1. п неспокій, занепокоєння; 2. adj 1) неспокійний, === PAGE 604 === unq 605 турботний; ~ nights тривожні ночі; 2) схвильований; стривожений. unquotable [“an’kwoutabl] adj 1) нецензурний;

и, ревти ( про бурю ); 2. шуміти, шаленіти; погрожувати, нахвалятися; to ~ into obedience залякати і заставити послухатися; to ~ out threats погрожувати; 3. хвастати, хвалитися; ◊ to ~ one’s way out of a difficulty виплу

constrain [kɘnˈstreɪn] v 1. примушувати; змушувати; to ~ obedience добитися покори; 2. стримувати ( from ); обмежувати; утруднювати; заважати; to ~ smb from doing smth заважати комусь зробити щось;

p. enforced , pres. p. enforcing) 1. примушувати, вимушувати; натискувати; to ~ obedience заставляти слухатися; 2. нав’язувати; to ~ a plan upon smb нав’язувати комусь план; 3. підкріпляти; посилювати; підсилювати; 4. пр

( амер. plump) nonsense; ● ~а перевага absolute advantage; ● ~а покора implicit obedience ; ● ~е неуцтво perfect/sheer/utter ignorance.

ordance ( with ); in conformance (compliance) ( with ); in pursuance ( of ); in obedience ( to ); ● ~ з модою according to fashion, after the fashion; ● ~ з рішенням комітету in accordance with the decision of the commit

повстання rebellion, rising, revolt, insurrection; uprising; ● підіймати ~ to excite/to stir up rebellion; ● ~ проти тиранів ‒ покірність Богу rebellion to tyrants is obedience to God.

послу́ха́ч (-ча́) m auditor, listener; послухня́ний (-на, -не)* obedient; dutiful; послухня́ність (-ности [-ності]) f obedience ; dutifulness.

по́слух (-ху) m obedience , dutifulness; послуха́ння n = по́слух ; audience, hearing; novitiate; auscultation; work done out of duty or regard (not for money).

послу́шність (-ности [-ності]) f obedience ; dutifulness.

~а монархія absolute monarchy ~а нісенітниця sheer, nonsense ~а покора implicit obedience ~е неуцтво perfect/sheer/utter ignorance.