literary rowling/Half_Blood cos=0.667
EN: "I dunno, Harry, I shouldn'ta heard it at all!
UK: У голові залунав непроханий голос : “не Геґрід... тільки б ще й не Геґрід...” Щось важко вдарило Гаррі в поперек, і він полетів шкереберть, проїхавшись обличчям по землі; з носа заюшила кров: перекочуючись і наставляючи чарівну паличку, він
literary rowling/Hallows cos=0.646
EN: Had Lupin forgiven him, then, for the terrible things he had said when they had last met? “And what would you say to Harry if you knew he was listening, Romulus?” “I’d tell him we’re all with him in spirit,” said Lupin, then hesitated sligh
UK: Він був вільний від тягаря рідної сестри, вільний, щоб стати найвидатнішим чаклуном… — Він ніколи не був вільний, — перебив його Гаррі. — Тобто? — здивувався Еберфорс. — Ніколи, — повторив Гаррі. — У той вечір, коли ваш брат загинув, він ви
literary tolkien/Silmarillion cos=0.62
UK: Тоді Король із подивом вислухав усе, що мала розповісти Арезель, і приязно поглянув на Маеґліна, сина сестри, бачачи в ньому ельфа, гідного бути одним із нолдорських принців. — Воістину втішився я, що Ар-Фейніель повернулась до Ґондоліна, —
RU: Тогда призвал он Элендила и его сыновей и напомнил им предание о Древах Валинора; и промол чал Исилдур, а ночью ушел и свершил то, за что позднее стяжал велику ю славу .
literary bradbury/Dandelion_Wine cos=0.618
UK: Палко щось вигукуючи, він допоміг старшій сестрі зійти з веранди, а сам уже витягав з кишені авторучку й нишпорив у своєму капелюсі в пошуках якогось клаптика паперу. — Отак ми її й купили! — пригадувала тепер на горищі міс Роберта, жахаючи
RU: Она захлопнула дверь. — Теперь на ключ, на засов, на все запоры! — задыхаясь прошептала Лавиния. — Крепче, крепче, надежнее!
literary king_stephen/Shining cos=0.615
UK: Хочеш стати таким, як Стів Остін11, коли виростеш? — Нізащо, — заявив Денні, коли сестра взялася прикріплювати дроти до малюсіньких точок, виголених у нього на голові. — Тато каже, що одного чудового дня в нього буде коротке замикання й він
RU: Говори со мной честно. – Я знаю, как ты к ней относишься, – сказал Дэнни и вздохнул. – Как? – Плохо, – объявил Дэнни, а потом затянул нараспев, рифмуя, пугая Венди: – Гнусно – грустно – чтоб ей было пусто…