literary rowling/Goblet cos=0.75
EN: Harry thought desperately.
UK: Та на Гаррі починало накочуватися хвилювання і він не міг їсти багато.
literary rowling/Phoenix cos=0.71
EN: Then he wheeled round. 'I forgot,' he said. 'Lucky you,' said Ginny coolly. 'I'm sorry' Harry said, and he meant it. 'So: so, do you think I'm being possessed, then?' 'Well, can you remember everything you've been doing?' Ginny asked. 'Are
UK: Можливо, це подіяв шоколад — Люпин завжди радив його їсти після зіткнення з дементорами — або просто він нарешті висловив уголос бажання, що нестерпно пекло його зсередини ось уже цілий тиждень, але Гаррі відчув якусь надію. — ЩО ЦЕ ВИ ТУТ
literary rowling/Hallows cos=0.693
EN: You may have been gifted by the Gernumblies!” Ron, passing them in the opposite direction, let out a loud snort. “Ron can laugh,” said Luna serenely as Harry led her and Xenophilius toward their seats, “bu my father has done a lot of resear
UK: Гаррі відчув напад жалю, що не мав нічого спільного з голодом, уявивши, як ельф—домовик зараз готує біфштекс і пиріг з нирками, а Гаррі, Ронові й Герміоні все це їсти вже не доведеться. — Гаррі, пробач, мені так прикро! — Не будь дурна, ти
literary rowling/Hallows cos=0.689
EN: Numbly Harry thought of how the Dursleys had once shut him up, locked him away, kept him out of sight, all for the crime of being a wizard.
UK: Гаррі довелося зібрати в кулак усю свою волю, щоб змусити себе зірватися з місця й тікати, лишивши безоких дементорів літати поміж маґлів, які їх не бачили, хоч, звісно, відчували той відчай, що скрізь супроводжував тих почвар. —То в нас і
literary rowling/Phoenix cos=0.675
EN: It was as though boiling water was rising rapidly inside him; a burning sensation that was causing his face to smart in the cold -had he been that obvious? 'Well,' said Hermione, smiling slightly, 'she just couldn't keep her eyes off you, c
UK: Гаррі бачив, що Сіріус намагався всіх розважати, проте коли хрещений батько не змушував себе голосно реготати з Фредових і Джорджевих жартів, або не припрошував усіх їсти, то на його обличчя знову повертався похмурий і тоскний вираз.