literary rowling/Hallows cos=0.638
EN: One of his eyes remained closed and puffy. “My Lord... please... my son...” “If your son is dead, Lucius, it is not my fault.
UK: Усе його тіло було напружене, червоні очі дивилися пильно, як у змії, що приготувалася до стрибка. — Думаєш, це будеш ти — хлопець, що вижив випадково, та ще й тому, що Дамблдор смикав за шнурочки? — Випадково моя мати загинула, рятуючи мен
literary rowling/Hallows cos=0.575
EN: He was confident that the boy would not find the diadem... although Dumbledore’s puppet had come much farther than he ever expected... too far... “My Lord,” said a voice, desperate and cracked.
UK: Усе його тіло було напружене, червоні очі дивилися пильно, як у змії, що приготувалася до стрибка. — Думаєш, це будеш ти — хлопець, що вижив випадково, та ще й тому, що Дамблдор смикав за шнурочки? — Випадково моя мати загинула, рятуючи мен
literary rowling/Hallows cos=0.538
EN: He turned: there was Lucius Malfoy sitting in the darkest corner, ragged and still bearing the marks of the punishment he had received after the boy’s last escape.
UK: Усе його тіло було напружене, червоні очі дивилися пильно, як у змії, що приготувалася до стрибка. — Думаєш, це будеш ти — хлопець, що вижив випадково, та ще й тому, що Дамблдор смикав за шнурочки? — Випадково моя мати загинула, рятуючи мен
literary rowling/Hallows cos=0.531
EN: He was rolling his wand between his fingers, watching it, his thoughts on the room in the castle, the secret room only he had ever found, the room, like the chamber, that you had to be clever and cunning and inquisitive to dis-cover...
UK: Усе його тіло було напружене, червоні очі дивилися пильно, як у змії, що приготувалася до стрибка. — Думаєш, це будеш ти — хлопець, що вижив випадково, та ще й тому, що Дамблдор смикав за шнурочки? — Випадково моя мати загинула, рятуючи мен
literary rowling/Half_Blood cos=0.48
EN: "Slytherins!" yelled Gaunt.
UK: По цілій залі учні хиталися, мов п’яні; Невіл лежав горілиць; а от Ерні Макмілан зробив дивний стрибок-пірует у свій обруч і на мить засяяв у захваті — поки не побачив, що Дін Томас аж ридає, так з нього сміється. — Нічого-нічого, — незвору